заручити
Ukrainian
Etymology
From за- (za-) + руч (ruč) + -и́ти (-ýty). Compare Polish zaręczyć.
Pronunciation
- IPA(key): [zɐrʊˈt͡ʃɪte]
Verb
заручи́ти • (zaručýty) pf (imperfective заруча́ти)
Conjugation
Conjugation of заручи́ти, заручи́ть (class 4c, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | заручи́ти, заручи́ть zaručýty, zaručýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | зару́чений zarúčenyj impersonal: зару́чено zarúčeno |
| adverbial | — | заручи́вши zaručývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | заручу́ zaručú |
| 2nd singular ти |
— | зару́чиш zarúčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | зару́чить zarúčytʹ |
| 1st plural ми |
— | зару́чим, зару́чимо zarúčym, zarúčymo |
| 2nd plural ви |
— | зару́чите zarúčyte |
| 3rd plural вони |
— | зару́чать zarúčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | заручі́м, заручі́мо zaručím, zaručímo |
| second-person | заручи́ zaručý |
заручі́ть zaručítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
заручи́в zaručýv |
заручи́ли zaručýly |
| feminine я / ти / вона |
заручи́ла zaručýla | |
| neuter воно |
заручи́ло zaručýlo | |
Derived terms
- зару́чений (zarúčenyj)
- зару́чення n (zarúčennja)
- зару́чини f pl (zarúčyny)
- заручи́тися pf (zaručýtysja)
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “заручити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “заручити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “заручити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “заручити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)