розмінувати
Ukrainian
Etymology
From роз- (roz-) + мінува́ти (minuváty).
Pronunciation
- IPA(key): [rɔzʲmʲinʊˈʋate]
Verb
розмінува́ти • (rozminuváty) pf (imperfective розміно́вувати)
Conjugation
Conjugation of розмінува́ти, розмінува́ть (class 2a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розмінува́ти, розмінува́ть rozminuváty, rozminuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розміно́ваний rozminóvanyj impersonal: розміно́вано rozminóvano |
| adverbial | — | розмінува́вши rozminuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розміну́ю rozminúju |
| 2nd singular ти |
— | розміну́єш rozminúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розміну́є rozminúje |
| 1st plural ми |
— | розміну́єм, розміну́ємо rozminújem, rozminújemo |
| 2nd plural ви |
— | розміну́єте rozminújete |
| 3rd plural вони |
— | розміну́ють rozminújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розміну́ймо rozminújmo |
| second-person | розміну́й rozminúj |
розміну́йте rozminújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розмінува́в rozminuváv |
розмінува́ли rozminuvály |
| feminine я / ти / вона |
розмінува́ла rozminuvála | |
| neuter воно |
розмінува́ло rozminuválo | |
Derived terms
- розмінува́ння n (rozminuvánnja)
References
- “розмінувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “розмінувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- A. Rysin, V. Starko, et al. (compilers, 2011–2020), “розмінувати”, in English–Ukrainian Dictionaries