волочити
Old East Slavic
Etymology
Inherited from Proto-Slavic *volčiti.
Etymology
Inherited from Proto-Slavic *volčiti. Old Church Slavonic влачити (vlačiti).
Pronunciation
- IPA(key): /ʋɔlɔˈt͡ɕiti/→/ʋɔlɔˈt͡ɕitʲi/→/ʋɔlɔˈt͡ɕitʲi/
- Hyphenation: во‧ло‧чи́‧ти
Verb
волочити (voločiti) impf
- to drag
Inflection
Conjugation of волочити (type IV verb)
| Singular | Dual | Plural | ||
|---|---|---|---|---|
| Present | 1st | волочѫ voločǫ |
волочивѣ voločivě |
волочимъ voločimŭ |
| 2nd | волочиши voločiši |
волочита voločita |
волочите voločite | |
| 3rd | волочить voločitĭ |
волочита voločita |
волочѧть voločętĭ | |
| Aorist | 1st | волочихъ voločixŭ |
волочиховѣ voločixově |
волочихомъ voločixomŭ |
| 2nd | волочи voloči |
волочиста voločista |
волочисте voločiste | |
| 3rd | волочи voloči |
волочиста voločista |
волочиша voločiša | |
| Imperfect | 1st | волочихъ voločixŭ |
волочиховѣ voločixově |
волочихомъ voločixomŭ |
| 2nd | волочише voločiše |
волочиста voločista |
волочисте voločiste | |
| 3rd | волочише voločiše |
волочиста voločista |
волочихѫ, волочихѫть voločixǫ, voločixǫtĭ | |
| Imperative | волочи voloči |
волочита voločita |
волочите voločite | |
| Cohortative | — — |
волочивѣ voločivě |
волочимъ voločimŭ | |
| Present Active Participle | Present Passive Participle | Past Active Participle | Past Passive Participle | |
| волочѧ voločę |
— — |
волочивъ voločivŭ |
— — | |
| L-Participle | Infinitive | Supine | ||
| волочилъ voločilŭ |
волочити voločiti |
волочитъ voločitŭ | ||
Related terms
- волочу (voloču)
Descendants
References
- Sreznevsky, Izmail I. (1893) “волочити”, in Матеріалы для Словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ [Materials for the Dictionary of the Old East Slavic Language Based on Written Monuments][1] (in Russian), volume 1 (А – К), Saint Petersburg: Department of Russian Language and Literature of the Imperial Academy of Sciences, column 295
Ukrainian
Alternative forms
- волокти́ (voloktý)
Etymology
Inherited from Old Ruthenian волочи́ти, волочы́ти (voločíti, voločýti), from Old East Slavic волочити (voločiti), from Proto-Slavic *volčiti.
Pronunciation
- IPA(key): [wɔɫɔˈt͡ʃɪte]
Audio: (file)
Verb
волочи́ти • (voločýty) impf (transitive)
- to drag, to draw
- to drag, to move slowly (of body, legs)
- (colloquial) to drag, to take (someone somewhere)
- to carry, to lug, to take
- to harrow
- (colloquial) to harass with lawsuits
- (metallurgy) to draw (metal) into wire
Conjugation
Conjugation of волочи́ти, волочи́ть (class 4c, imperfective, transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | волочи́ти, волочи́ть voločýty, voločýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | воло́чений volóčenyj impersonal: воло́чено volóčeno |
| adverbial | воло́чачи volóčačy |
волочи́вши voločývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
волочу́ voločú |
бу́ду волочи́ти, бу́ду волочи́ть, волочи́тиму búdu voločýty, búdu voločýtʹ, voločýtymu |
| 2nd singular ти |
воло́чиш volóčyš |
бу́деш волочи́ти, бу́деш волочи́ть, волочи́тимеш búdeš voločýty, búdeš voločýtʹ, voločýtymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
воло́чить volóčytʹ |
бу́де волочи́ти, бу́де волочи́ть, волочи́тиме búde voločýty, búde voločýtʹ, voločýtyme |
| 1st plural ми |
воло́чим, воло́чимо volóčym, volóčymo |
бу́демо волочи́ти, бу́демо волочи́ть, волочи́тимемо, волочи́тимем búdemo voločýty, búdemo voločýtʹ, voločýtymemo, voločýtymem |
| 2nd plural ви |
воло́чите volóčyte |
бу́дете волочи́ти, бу́дете волочи́ть, волочи́тимете búdete voločýty, búdete voločýtʹ, voločýtymete |
| 3rd plural вони |
воло́чать volóčatʹ |
бу́дуть волочи́ти, бу́дуть волочи́ть, волочи́тимуть búdutʹ voločýty, búdutʹ voločýtʹ, voločýtymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | волочі́м, волочі́мо voločím, voločímo |
| second-person | волочи́ voločý |
волочі́ть voločítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
волочи́в voločýv |
волочи́ли voločýly |
| feminine я / ти / вона |
волочи́ла voločýla | |
| neuter воно |
волочи́ло voločýlo | |
Derived terms
- волочи́тися impf (voločýtysja)
Prefixed verbs
- ви́волочити pf (vývoločyty), доволіка́ти impf (dovolikáty), виволо́чувати impf (vyvolóčuvaty)
- доволочи́ти pf (dovoločýty), доволіка́ти impf (dovolikáty)
- доволочи́тися pf (dovoločýtysja), доволіка́тися impf (dovolikátysja)
- заволочи́ти pf (zavoločýty), заволо́чувати impf (zavolóčuvaty)
- зволочи́ти pf (zvoločýty), зволо́чувати impf (zvolóčuvaty)
- наволочи́ти pf (navoločýty), наволіка́ти impf (navolikáty)
- обволочи́ти pf (obvoločýty), обволіка́ти impf (obvolikáty), обволо́чувати impf (obvolóčuvaty)
- переволочи́ти pf (perevoločýty), переволо́чувати impf (perevolóčuvaty)
- підволочи́ти pf (pidvoločýty), підволіка́ти impf (pidvolikáty)
- поволочи́ти pf (povoločýty)
- поволочи́тися pf (povoločýtysja)
- приволочи́ти pf (pryvoločýty)
- проволочи́ти pf (provoločýty), проволіка́ти impf (provolikáty)
- проволочи́тися pf (provoločýtysja), проволіка́тися impf (provolikátysja)
- розволочи́ти pf (rozvoločýty), розволо́чувати impf (rozvolóčuvaty)
- розволочи́тися pf (rozvoločýtysja), розволо́чуватися impf (rozvolóčuvatysja)
- волочба́ f (voločbá)
- волочи́ло n (voločýlo)
- волочи́льний (voločýlʹnyj)
- воло́чини pl (volóčyny)
- волочі́ння n (voločínnja)
Related terms
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “волочити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- A. Rysin, V. Starko, Yu. Marchenko, O. Telemko, et al. (compilers, 2007–2022), “волочити”, in Russian-Ukrainian Dictionaries
- A. Rysin, V. Starko, et al. (compilers, 2011–2020), “волочити”, in English–Ukrainian Dictionaries
- “волочити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “волочити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “волочити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)