усиновлення

Ukrainian

From the усино́вл- stem of усинови́ти (usynovýty) +‎ -ення (-ennja). Compare Russian усыновле́ние (usynovlénije), Belarusian усынаўле́нне (usynaŭljénnje).

усино́влення • (usynóvlennja) n inan (genitive усино́влення, nominative plural усино́влення, genitive plural усино́влень)

verbal noun of усинови́ти pf (usynovýty): adoption (the acceptance of a child of other parents as if he or she were one's own child)
Synonym: адопта́ція f (adoptácija)

The term is derived from син (syn, “son”), so originally it meant to make someone one's son. It is also used as a generic term for adoption. The term удочері́ння (udočerínnja) refers to adoption of girls specifically.
The forms усино́влення (usynóvlennja) (used after consonants or at the beginning of a clause) and всино́влення (vsynóvlennja) (used after vowels) differ in pronunciation but are considered variants of the same word.

Declension of *усино́влення*
(inan neut in -ja accent-a)
	singular	plural
nominative	усино́влення usynóvlennja	усино́влення usynóvlennja
genitive	усино́влення usynóvlennja	усино́влень usynóvlenʹ
dative	усино́вленню usynóvlennju	усино́вленням usynóvlennjam
accusative	усино́влення usynóvlennja	усино́влення usynóvlennja
instrumental	усино́вленням usynóvlennjam	усино́вленнями usynóvlennjamy
locative	усино́вленні, усино́вленню usynóvlenni, usynóvlennju	усино́вленнях usynóvlennjax
vocative	усино́влення usynóvlennja	усино́влення usynóvlennja

усинови́тель m (usynovýtelʹ), усинови́телька f (usynovýtelʹka)
усино́влювання n (usynóvljuvannja)
усино́влювач m (usynóvljuvač), усино́влювачка f (usynóvljuvačka)
усиновля́ти impf (usynovljáty), усино́влювати impf (usynóvljuvaty), усинови́ти pf (usynovýty)

Bilodid, I. K., editor (1979), “усиновлення”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), volumes 10 (Т – Ф), Kyiv: Naukova Dumka, page 487
“усиновлення”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)