дивний

Adjectif dérivé de диво (« merveille »), avec le suffixe -ний.

ди́вний ^(dyvnyï) \Prononciation ?\ (comparatif : дивніший, superlatif : найдивніший, superlatifs absolus : щонайдивніший, якнайдивніший)

1. Étrange, singulier, bizarre, étonnant.
   • Та й сон же, сон, напричуд дивний, мені приснився. : J’ai fait un rêve, mais ce rêve, ce rêve, était étonnamment étrange.
   • – Що ж тут дивного? Подобалася йому [Довбні] Марина, а він Марині, ну й поженяться. : Qu’y a-t-il d'étrange ? Marina l’aime [Dovbna], lui aime Marina, et ils vont se marier.
   • не дивна річ, що… : il n’y a rien d’étonnant à ce que…
   • дивна людина : un homme étrange, un drôle de type.
2. Original.
3. Admirable, merveilleux.
   • дивна голос : voix divine.
4. Délicieux (en parlant d'une odeur ou d'un goût).
5. Drôle.
   • дивна манера : une drôle de manière.

• (beau) → voir красний
• (étrange, merveilleux) дивакуватий, дивацький, дивовижний, дивоглядний, дивочний, диковинний, екзотичний, курйозний, потойбічний, фантастичний, феєричний, химеристий, химерний, чудакуватий, чудацький, чудернацький, чудний
• (étrange, sens divers) аномальний, безпрецедентний, винятковий, ексцентричний, загадковий, кумедний, незвичайний, незрозумілий, неймовірний, неповторний, нетиповий, нечуваний, оригінальний, рідкісний, фантастичний, цікавий, чарівний, чудовий

• Ukraine : écouter « дивний [Prononciation ?] »