довгий

Du vieux slave длъгъ, dlŭgŭ (« long »).

до́вгий ^(dovhyï) \Prononciation ?\ (comparatif : довший, superlatif : найдовший, superlatifs absolus : щонайдовший, якнайдовший)

1. Long (qui a une longueur importante).
   • Дорога там довга й широка.

     Là-bas, la route est longue et large.

   • Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі.

     Elle jeta le mouchoir loin d’elle, rejetant en arrière ses longs cheveux qui lui tombaient sur les yeux.

2. Long, qui dure longtemps.
   • Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки.

     Durant les longues soirées d’automne, il y avait autant de discussions que de disputes sans fin.

3. Grand (en parlant d’un homme).
4. (utilisé comme nom) Grand (homme).
   • Довгий сказав маленькому: – Звичайно, якби міг, утік би.

     Le grand dit au petit : – Évidemment, si je le pouvais, je m’enfuirais.

• (grand, de grande taille) високий, височезний, височенний, довгов’язий, довготелесий, довжезний, довженний, довжелезний, монументальний, превисокий, превисоченний, рослий, рославий, рослявий
• (long) довгастий, довгенький, довгуватий, довжезний, довжелезний, довженний, довшенький, подовгастий, подовжастий
• (de grande longueur) довгенький, довгуватий, довжезний, довженний, довжелезний, додільний, доземний, предовгий
• (de longue durée) довгенький, довговічний, довгостроковий, довготерміновий, довготривалий, довгочасний, затяжний, продовжний, протяжний, тривалий, тривкий, тягучий

• Ukraine : écouter « довгий [ˈdɔu̯ɦei̯] »