полетіти

Verbe dérivé de летіти (« voler »), avec le préfixe по-.

полеті́ти poletity \pɔleˈtʲite\ perfectif intransitif de type 5b / imperfectif[s] : леті́ти

1. Mêmes sens que le verbe летіти avec la nuance de « commencer à… ».
2. Se mettre à voler, s’envoler.
3. Commencer à bouger rapidement, se ruer, se précipiter.
4. Commencer à s’écouler rapidement (en parlant du temps).
5. Perdre (un emploi, un poste, son travail…).
6. Devenir inapte, se détériorer, se gâter.

• (s’effondrer, se détériorer) беркицнути, беркицнутися, беркицьнути, беркицьнутися, брикнути, впасти, гуцнути, загудіти, загусти, звалитися, ляпнутися, пасти, перекинутися, повалитися, покотитися, посунутися, рунути, упасти, хрьопнути, хрьопнутися, хряпнути, хряпнутися, хряснути, хряснутися
• (se précipiter, sens divers) вдарити, вирватися, полинути, политися, понестися, попливти, поплисти, потекти, пролунати, піднестися, піднятися, підійнятися, піти, рознестися, розірватися, розітнутися, ударити

• Ukraine : écouter « полетіти [Prononciation ?] »