стриміти

Ukrainian

Alternative forms

Etymology

Inherited from Proto-Slavic *strьměti. Doublet of стремі́ти (stremíty).

Pronunciation

  • IPA(key): [streˈmʲite]

Verb

стримі́ти • (strymíty) impf (intransitive)

  1. to stick out, to jut out, to protrude, to project
    Synonyms: стирча́ти (styrčáty), тирча́ти (tyrčáty), виступа́ти (vystupáty), проступа́ти (prostupáty), видава́тися (vydavátysja)
  2. to loiter, to hover, to hang around, to stand around
    Synonyms: стирча́ти (styrčáty), тирча́ти (tyrčáty), те́ртися (tértysja), товкти́ся (tovktýsja), ви́снути (výsnuty)
  3. to rush, to gush, to speed, to run
    Synonyms: нести́ся (nestýsja), ли́нути (lýnuty), ри́нути (rýnuty), порива́тися (poryvátysja), рва́тися (rvátysja), бі́гти (bíhty)
  4. (colloquial) to strive for / after, to aspire, to crave, to aim for, to seek
    Synonym: пра́гнути (práhnuty)

Conjugation

Conjugation of стримі́ти, стримі́ть (class 5b, imperfective, intransitive)
For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive стримі́ти, стримі́ть
strymíty, strymítʹ
participles present tense past tense
active — —
passive — —
adverbial стримлячи́
strymljačý 		стримі́вши
strymívšy
present tense future tense
1st singular
я 		стримлю́
strymljú 		бу́ду стримі́ти, бу́ду стримі́ть, стримі́тиму
búdu strymíty, búdu strymítʹ, strymítymu
2nd singular
ти 		стрими́ш
strymýš 		бу́деш стримі́ти, бу́деш стримі́ть, стримі́тимеш
búdeš strymíty, búdeš strymítʹ, strymítymeš
3rd singular
він / вона / воно 		стрими́ть
strymýtʹ 		бу́де стримі́ти, бу́де стримі́ть, стримі́тиме
búde strymíty, búde strymítʹ, strymítyme
1st plural
ми 		стрими́м, стримимо́
strymým, strymymó 		бу́демо стримі́ти, бу́демо стримі́ть, стримі́тимемо, стримі́тимем
búdemo strymíty, búdemo strymítʹ, strymítymemo, strymítymem
2nd plural
ви 		стримите́
strymyté 		бу́дете стримі́ти, бу́дете стримі́ть, стримі́тимете
búdete strymíty, búdete strymítʹ, strymítymete
3rd plural
вони 		стримля́ть
strymljátʹ 		бу́дуть стримі́ти, бу́дуть стримі́ть, стримі́тимуть
búdutʹ strymíty, búdutʹ strymítʹ, strymítymutʹ
imperative singular plural
first-person — стримі́м, стримі́мо
strymím, strymímo
second-person стрими́
strymý 		стримі́ть
strymítʹ
past tense singular plural
ми / ви / вони
masculine
я / ти / він 		стримі́в
strymív 		стримі́ли
strymíly
feminine
я / ти / вона 		стримі́ла
strymíla
neuter
воно 		стримі́ло
strymílo

Derived terms

  • стримі́ння n (strymínnja)

References

This article is issued from Wiktionary. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.