глухий

Du proto-slave *gluxъ.

глухи́й ^(hlukhyï) \ɦɫʊˈxɪi̯\ (comparatif : глухіший, superlatif : найглухіший, superlatifs absolus : щонайглухіший, якнайглухіший)

1. Sourd (en parlant d'une personne qui n’entend pas).
2. [до чого, на що] Sourd, malentendant (adjectif substantivé).
3. (Par extension) Celui qui ne veut pas entendre l’opinion des autres, insensible, sans compassion.
4. Étouffé, diffus (en parlant des sons).
5. Caché, secret.
6. Envahi, infranchissable, touffu (en parlant d'une forêt ou d'un jardin).
7. Isolé (en parlant d'un endroit loin de tout bruit, sans humains).
8. Impénétrable, complètement fermé.
9. Bien boutonné (en parlant d'un vêtement).
10. Profond, tardif (en parlant d'une saison ou de la nuit).

• (sens 1 : qui est sourd, qui n’entend pas) : глухенький, глухуватий, приглухуватий, приглухий, туговухий
• (sens 2 : personne sourde ou malentendante) : глухань, глухар, глушко, глушман
• (sens 3 : sans compassion) : байдужий, нечуйний, нечулий, нечутливий
• (sens 4 : pour parler des sons étouffés) : глухуватий, гробовий, задавлений, замогильний, затушкований, здавлений, здушений, могильний, нутряний, приглухлий, приглушений, придавлений, придушений, утробний
• (sens 4 : à peine audible) : приглушений, півголосний, тихий
• (sens 5 : caché, secret) : вкритий, завуальований, закритий, замаскований, затаєний, латентний, потайний, потаємний, потенційний, потенціальний, приглушений, прикритий, притаєний, прихований, підспудний, підфарбований, рецесивний, скритий, схований, темний, укритий
• (sens 6 : touffu, envahi par les plantes) : дикий, здичавілий, здичілий, незайманий
• (sens 8 : fermé, clôturé) : непроникний, суцільний
• (sens 10 : profond, tardif) : глибокий, пізній

• Ukraine : écouter « глухий [ɦɫʊˈxɪi̯] »